Тема-инкогнито. Маска. Див. правила.

[Лапушка]

Мій лайфхак.
Посваріться з свекрами на смерть, у мене другий тиждень не коханий, а Карлсон з пропеллером по хаті снує. Він й так завжди прибирав, зараз з 7 днів на тиждень- готує три вечора, воюю за помити посуд.
Гай шумить за хлопом.
Воно звісно радикально, але нічого ліпшого за останні роки не ставалось, щоб настільки згуртувало нас з коханим та дітьми.
Добро прийшло, звідки не чекали

[Таня83]

Добрий вечір порадьте будь-ласка як навчити свого чоловіка чистоти і порядку . Як чоловік він хороший але не хоче за собою прибрати , я постійно за ним прибираю може намусорити як свиня , навіть чаю собі не зробить на мої зауваження не реагує . Я вже стомилася за ним ходить з віником . Порадьте що робить тількі щоб йому обідно не було . Бо таке вічуття що в мене на одну дитину більше.

Мені здається, що уже важко буде щось змінити.У мене мама воює за чистоту уже 35 років,скажу чесно толку нуль.Тато до цього часу як заходить в хату,так його одяг "шлєйфом" по всіх кімнатах,носки брудні на батерею положити -цілком нормально.Мозготряски вистачає на пів дня.Мама погрожує виселити його в літню кухні,а йому всеодно.Це такий тип людей.Саме страшне,що моя старша дуже схожа на нього,обгортки в наволочці,вилки в рюкзаку,носки за ялинкою то цілком нормально для неї.До яких я вже крайніх мір не вдавалася все повторюється через пару днів.

[Lamana]

Мій лайфхак.
Посваріться з свекрами на смерть, у мене другий тиждень не коханий, а Карлсон з пропеллером по хаті снує. Він й так завжди прибирав, зараз з 7 днів на тиждень- готує три вечора, воюю за помити посуд.
Гай шумить за хлопом.
Воно звісно радикально, але нічого ліпшого за останні роки не ставалось, щоб настільки згуртувало нас з коханим та дітьми.
Добро прийшло, звідки не чекали

«Нет худа без добра»

[Nika2]

Добрий вечір порадьте будь-ласка як навчити свого чоловіка чистоти і порядку . Як чоловік він хороший але не хоче за собою прибрати , я постійно за ним прибираю може намусорити як свиня , навіть чаю собі не зробить на мої зауваження не реагує . Я вже стомилася за ним ходить з віником . Порадьте що робить тількі щоб йому обідно не було . Бо таке вічуття що в мене на одну дитину більше.

Мені здається, що уже важко буде щось змінити.У мене мама воює за чистоту уже 35 років,скажу чесно толку нуль.Тато до цього часу як заходить в хату,так його одяг "шлєйфом" по всіх кімнатах,носки брудні на батерею положити -цілком нормально.Мозготряски вистачає на пів дня.Мама погрожує виселити його в літню кухні,а йому всеодно.Це такий тип людей.Саме страшне,що моя старша дуже схожа на нього,обгортки в наволочці,вилки в рюкзаку,носки за ялинкою то цілком нормально для неї.До яких я вже крайніх мір не вдавалася все повторюється через пару днів.

100%

[SOV09]

Добрий вечір порадьте будь-ласка як навчити свого чоловіка чистоти і порядку . Як чоловік він хороший але не хоче за собою прибрати , я постійно за ним прибираю може намусорити як свиня , навіть чаю собі не зробить на мої зауваження не реагує . Я вже стомилася за ним ходить з віником . Порадьте що робить тількі щоб йому обідно не було . Бо таке вічуття що в мене на одну дитину більше.

Мені здається, що уже важко буде щось змінити.У мене мама воює за чистоту уже 35 років,скажу чесно толку нуль.Тато до цього часу як заходить в хату,так його одяг "шлєйфом" по всіх кімнатах,носки брудні на батерею положити -цілком нормально.Мозготряски вистачає на пів дня.Мама погрожує виселити його в літню кухні,а йому всеодно.Це такий тип людей.Саме страшне,що моя старша дуже схожа на нього,обгортки в наволочці,вилки в рюкзаку,носки за ялинкою то цілком нормально для неї.До яких я вже крайніх мір не вдавалася все повторюється через пару днів.

При правильному підході можна хоч трошки скоригувати. Я згадуючи перші роки, то це постійні дорікання. Навіть чоловік скаржитися скільки я можу його вчити. Але з роками зміни видно. Бо як приходу до свекрів, то розумію, що змінила його в чистоті та охайності значно. Аж око радіє

[маска]

Є проблема. У вихованні дитини 6 років.
Капризи. Не слухається. Розсіяність. Не думає, що робить.
А я зриваюсь. Повторив 10 разів - не доходить.
Почала бити, то рукою, то ременем, то тим, що під руку потрапить .
Те що це не дієво, вже зрозуміла, пообіцяла собі , що більше не буду.
Але яким методом боротись з тим що писала
вище, не знаю.....
Як навчити?

[Lamana]

То, можливо, індивідуальність Вашої дитини. І тільки Вам найкраще знати, що і як з цим робити. Але, якщо постійно акцентувати дитині, що ти не такий, розсіяний і т.д. то можна навішати дитині цілу купу комплексів. В подальшому він це усвідомить і буде дуже страждати в школі. Бо ж це він не такий, а всі інші нормальні. Не робіть такого. Любіть свою дитину таку як є. Бо це Ваша кровиночка. Звісно, я не кажу про випадки, коли дитина вилізла на голову і звісила ноги. Я про помірну вередливість, розсіювання.

[Лапушка]

Якщо дитина неконтрольована, тисне на вас, не слухається не через розслабленість та замріяність, а по умислу, сперечається, істерить, піднімає руку- бігом до психолога, треба коррекція, бо самі вже не справитесь у такому віці.
Якщо дитина просто не дотягує до вашої планки уявлення про вашу ідеальну дитину- спустіть планку до рівня дитяти. Й розслабтесь, ви робите для свого чада все, на що спроможні, ваше дитя так само робить все на що здатне. Якщо це не то, що ви бажаєте- це ваші гени, це те, що ви самі родили, ваша, так сказати, творчість. Й отпустити ситуацію.
Я також рвала собі коси, бо моя кровинка таскає 6 -7 з англійської, й взагалі відмовляється читати. А потім змирилась.
Не всім природа дала 7 п*ядей в лоб, хтось не такий талановитий й здібний.
Але це моя дитина, це моя креатура, й я її люблю не за розум чи спритність, чи витриманий характер. Я її люблю, бо вона є.
Й все.

[monik]

Є проблема. У вихованні дитини 6 років.
Капризи. Не слухається. Розсіяність. Не думає, що робить.
А я зриваюсь. Повторив 10 разів - не доходить.
Почала бити, то рукою, то ременем, то тим, що під руку потрапить .
Те що це не дієво, вже зрозуміла, пообіцяла собі , що більше не буду.
Але яким методом боротись з тим що писала
вище, не знаю.....
Як навчити?

Можливо допоможе така статья
http://www.pravmir.ru/lyudmila-petranov ... nemu-miru/
По крайній мірі, я з майже усім погоджуюсь. Ми вимагаємо від дітей того, що і не потрібно, замість того,щоб розкривати їхні сильні сторони.

Но проблема современных родителей, что они часто относятся к этому делу с неимоверным усердием, они так прессуют детей для того, чтобы подготовить их к миру – я напоминаю, к тому миру, который в момент взрослости их детей станет позавчерашним, – они настолько не могут смириться с тем, что их ребенок не будет знать английского в семь лет, не будет читать в пять, не будет еще что-то.

і ця "про бити- http://www.pravmir.ru/bez-remnja/

[malva]

Є проблема. У вихованні дитини 6 років.
Капризи. Не слухається. Розсіяність. Не думає, що робить.
А я зриваюсь. Повторив 10 разів - не доходить.
Почала бити, то рукою, то ременем, то тим, що під руку потрапить .
Те що це не дієво, вже зрозуміла, пообіцяла собі , що більше не буду.
Але яким методом боротись з тим що писала
вище, не знаю.....
Як навчити?

Напишу свою думку з цього приводу.
- Капризують усі діти, мало чи багато, але капризують. Для мене це сигнал того, що дитині не вистачає уваги з боку батьків/мами. За це наказувати не варто, краще підійти і заспокоїти. У мене з малим, наприклад, не зразу і виходить заспокоїти. Треба ще як мінімум хвилин 20, щоб таки обняти його. Ну, у нас такі капризи не часто, але бувають. І Чим далі, тим рідше і не так гостро це все. Тому терпіння, терпіння і ще раз терпіння. А ще розуміння і ласка, любов, ніжність.
- Розсіяність - це не вина дитини. Може якісь непомічені, недоліковані проблеми під час вагітності, народження... Тут пояснюй, не пояснюй - не допоможе. Тому треба РОЗВИВАТИ уважність у дитини. Купуємо різні книжечки, шукаємо різні ігри і займаємося з дитиною. Знову ж таки потрібна купа терпіння, ласки, ніжності, любові.
- Повторив 10 разів - не доходить. Ну, не кожній дитині доходять повторювання, хай і 10 разів. А ви пробували просто підійти і зробити те щось РАЗОМ з дитиною? Спробуйте. Зазвичай гарно діє, коли я підхожу і кажу - давай я тобі допоможу і ми зробимо разом. З часом діти багато чого вже роблять самі(от старшій якраз треба тільки уточнити, що і як в деяких випадках), а з меншим я вже знаю, що зробить сам, а що ще треба було б разом.
І якщо у мене не вистачає на це часу, то не діти погані, а МЕНІ на них НЕ ВИСТАЧАЄ часу. А бігти зразу до лікаря, не спробувавши самій.... Повірте, дуже багато чого вирішує мамина любов, терпіння, розуміння.
Тому або любите і приймаєте свою дитину, або все життя вона для вас буде неслухняною, не такою, як всі, тільки чим старшою буде ваша дитина, тим гірше буде оце все.

[AndreyVB]

Дитина бере приклад з нас - батьків, вона копіює поведінку тих хто іі оточує. Якщо вона капризує і не слухається, то треба говорити, спокійно і пояснюючи, а не криками і тим більше застосовуючи фізичне покарання. Це не легко, це постійна праця над собою, причому праця усіх в родині і чоловіка теж, але наші крики це звичка, а щоб змінити звичку необхідно мінімум місяць - півтора. З власного досвіду, повторювати 10 разів не дає результату, зараз я намагаюсь казати раз, а на другий раз підхожу до дитини, беру за плече чи за руку і говорю, необхідно заволодіти увагою дитини ітоді вона почує відразу. А на рахунок розсіяності, то дитині лиш 6 років, в такому віці розсіяність це нормально.
Рекомендую подивитись вебінари Карпачева, щодо виховання діток та сімейних відносин, гарно пояснює і обгрунтовує що і як, дуже цікаво і корисно, його группа є у фб

[SUPERSTAR]

Тому або любите і приймаєте свою дитину, або все життя вона для вас буде неслухняною, не такою, як всі, тільки чим старшою буде ваша дитина, тим гірше буде оце все.

100%

[маска]

- Капризують усі діти, мало чи багато, але капризують.

Просто загальна фраза. Між цими "мало " і "багато" часто суттєва різниця.

Дитина бере приклад з нас - батьків, вона копіює поведінку тих хто іі оточує.

І так, і ні.
Особливо це помітно, коли в сім"ї більше однієї дитини і всі різні по характеру та поведінці.

[malva]

- Капризують усі діти, мало чи багато, але капризують.

Просто загальна фраза. Між цими "мало " і "багато" часто суттєва різниця.

Думаю чим більше ви будете приділяти уваги своїй дитині, тим менше дитина буде капризувати.
Напишіть приклад капризів вашої дитини, а я постараюся вам підказати, як саме оцей каприз можна усунути "мирним" способом.

[Афіна2018]

Думаю чим більше ви будете приділяти уваги своїй дитині, тим менше дитина буде капризувати.

Але де межа цьому "чим більше" ? От вчора хотіла я полежати, бо прихворіла, а от не вийшло, бо мої діти привикли, що вся увага їм. Самі вони довго гратись не вміють. Подивись з ними мультики, ходи на санках покататися, допоможи уроки зробити і т.д. і т.п.

[маска]

- Капризують усі діти, мало чи багато, але капризують.

Просто загальна фраза. Між цими "мало " і "багато" часто суттєва різниця.

Думаю чим більше ви будете приділяти уваги своїй дитині, тим менше дитина буде капризувати.
Напишіть приклад капризів вашої дитини, а я постараюся вам підказати, як саме оцей каприз можна усунути "мирним" способом.

наприклад.
потрібно виходити в школу, часу впритик.
Дитя вже одягнуте, стоїть в порозі і влаштовує істерику, що сьогодні їй обов'язково треба сніжколіп( напередодні тато кілька разів сказав, що підпише, тоді можна брати)
домовляюсь, ввечері підпишеш, завтра візьмеш.
не діє. крик. сльози.
і знову зірвалась((((

[monik]

наприклад.
потрібно виходити в школу, часу впритик.
Дитя вже одягнуте, стоїть в порозі і влаштовує істерику, що сьогодні їй обов'язково треба сніжколіп( напередодні тато кілька разів сказав, що підпише, тоді можна брати)
домовляюсь, ввечері підпишеш, завтра візьмеш.
не діє. крик. сльози.
і знову зірвалась((((

Тобто тато сказав, не зробив, але винна вийшла дитина. От як їм вчитись у нас, дорослих, якщо ми самі не ідеальні? І як нам вимагати від них розуміння, якщо самі помиляемось.

[Афіна2018]

Збори в школу і одночасно садочок - це взагалі жесть. Коли спішиш, вже виходиш і тут виявляється, шо не таку зачіску заплела, треба переплітати..

[маска]

ні, не зрозуміли, коли сама підпише, не тато

[КсеніяNSP]

Думаю чим більше ви будете приділяти уваги своїй дитині, тим менше дитина буде капризувати.

Але де межа цьому "чим більше" ? От вчора хотіла я полежати, бо прихворіла, а от не вийшло, бо мої діти привикли, що вся увага їм. Самі вони довго гратись не вміють. Подивись з ними мультики, ходи на санках покататися, допоможи уроки зробити і т.д. і т.п.

якщо мама хвора - значить маму не чіпають, ніхто, ні діти, ні тато, не важно, голодні вони, попи їм треба мити, голови розчісувати - маму не чіпають, маму поять чаєм, укривають плєдом і сидять тихо, це не обговорюється. Це не та ситуація, де можна істерить.

[КсеніяNSP]

наприклад.
потрібно виходити в школу, часу впритик.
Дитя вже одягнуте, стоїть в порозі і влаштовує істерику, що сьогодні їй обов'язково треба сніжколіп( напередодні тато кілька разів сказав, що підпише, тоді можна брати)
домовляюсь, ввечері підпишеш, завтра візьмеш.
не діє. крик. сльози.
і знову зірвалась((((

де тут проблема? дали того сніжколіпа, попередивши, що він не підписаний, згубить, заберуть, поламають - сніжколіпа не буде - все. Підписати в дверях - теж варіант. Маска, ви перегинаєте.

[monik]

ні, не зрозуміли, коли сама підпише, не тато

Нащо? да і 6 років, і я так зрозуміла - підписувати дитина сама не хоче. це, якщо принципіально- сідається разом -підписується. Або не підписується. Вибачте, саме ця ситуація-дуже мені не зрозуміла, я нічого не підписую.

[маска]

маска2

- Капризують усі діти, мало чи багато, але капризують.

Просто загальна фраза. Між цими "мало " і "багато" часто суттєва різниця.

Думаю чим більше ви будете приділяти уваги своїй дитині, тим менше дитина буде капризувати.
Напишіть приклад капризів вашої дитини, а я постараюся вам підказати, як саме оцей каприз можна усунути "мирним" способом.

Наприклад, дитині 8-9 років:
- уроки вчити не буду.
- роблю, як я хочу.
- ти мені - не указ.
- а інакше що мені буде?
- ну, значить, обійдусь без комп"ютерних ігор.
- я сказав - ні!.

і ще приклад:
- люблю, коли хтось дратується. От ти кажеш, що дасиш ременем по попі, а я ж знаю, що цього не буде. А ти так класно дратуєшся, ги-ги-ги.
Далі мама може не витримати. Мама в гніві. Можу шльопнути його (добряче, але не ременем). У всіх істерика тиха або не дуже (і у дитини) Син дає здачі зі словами: "Зараз ти побачиш, як мені було боляче!."

Мучить кішку. Дратує, дразнить спецом меншу сестру.
На запитання "Навіщо?", відповідь: йому нема на кого виплеснути "злість".
"Злість", зазначу, що не агресивна (як правило), але дуже доставуча).

[monik]

Ну, поки ще не пізно- може вийде з дитиною налагодити стосунки. Агресивний їх стан- це добре. Це показ, що є проблема в стосунках і їх можна змінити. Не добре- це пассивно-агресивний от звідти "витягувати" дитину куди важче- це і апатія, депресія хронічна,психічні розлади і самогубства.
П,С.
Навчити виплескувати гнів-потрібно. Це нормально, його не можна закопувати в середині, просто і батьки не знають як це робити правильно і дітей в основному заставляють держати в собі, а це руйнуюча дія.

[malva]

Маска! Ви писали, що вашій дитині 6 років! Чи у вас є ще одна, якій 8-9 років? Визначтеся, будь ласка, з якою дитиною у вас проблеми, чи з обома?

[маска]

маска2

Маска! Ви писали, що вашій дитині 6 років! Чи у вас є ще одна, якій 8-9 років? Визначтеся, будь ласка, з якою дитиною у вас проблеми, чи з обома?

Це інша маска і інша дитина))

[kas]

Останній приклад - винні батьки,бо дитина добре зрозуміла,що немає послідовності у вихованні і недостаток уваги до дитини.Попередні проблеми - хочеться сміятись,бажаю,щоб це були найбільші "проблеми" у вашому житті.

[маска]

маска2

Ну, поки ще не пізно- може вийде з дитиною налагодити стосунки. Агресивний їх стан- це добре. Це показ, що є проблема в стосунках і їх можна змінити. Не добре- це пассивно-агресивний от звідти "витягувати" дитину куди важче- це і апатія, депресія хронічна,психічні розлади і самогубства.

Він дещо схильний до депресій.
Іноді маніпулює словами: "Навыщо мены жити, якщо всы на мене кричать?" - може підійти до мене і це тихо мені сказати.
Це, наприклад, у гостях у родичів, коли багато хто йому може пред"являти претензії.

В результаті я спокійно але впевнено звернулася до всіх зі словами: "Якщо у Вас є до мого сина претензії, будь ласка, висловлюйте їх мені, а не йому".
Родичі сприйняли це як "наїзд" на них. Але це вже інша гілка історії).

[маска]

маска2

Останній приклад - винні батьки,бо дитина добре зрозуміла,що немає послідовності у вихованні і недостаток уваги до дитини.Попередні проблеми - хочеться сміятись,бажаю,щоб це були найбільші "проблеми" у вашому житті.

Звичайно, є вина наша (батьків). І вона першочергова. Іноді зі сторони видніше, як підкоригувати повеінку свою ж, тому написала тут.
Але, для порівняння, є менша на два роки дитина. Умови ті ж. І у поведінці подібного немає.
Малий з народження був дуже емоційний.

[Lanochka]

Треба мамі пролікувати нерви - це раз.
По -друге є гарний принцип " ти не будеш- я не буду". Дайте дитині пожити і навчитись самій щось робити, не нав'язуйте свою думку. Ну мучить кота, кіт же не звязаний, вкусить, поцарапає..буде знати малий.
Або ж спрямуйте цю енергію в інше русло , спортивні секціі наприклад. Більш ніж впевнена, що після одно-двогодинного тренування по баскетболу, точно не захочеться турзати сестру чи випробовувати маму на міцність ))).
Як би там не було, проблема в мамі.