Анонім1100 » 09 жовтня 2017, 15:25
Привіт! Я розумію, що цікаво :) , але ж це не серіал, а життя.
Довго думала, не наважувався. В чоловіка в підсвідомості мабуть вже щось потихеньку доходило, бо я робила те що вважала за потрібне, на нього геть не звертала уваги, на його вибрики і т. д. Коли прийшло повідомлення, що малого не беруть в садочок ( в черзі перекинули на наступний рік), почала думати чим би заробляти вдома( за ці всі потихеньку покупляла все манікюру, обожнюю малювати, поки практикуюсь).
І про саме головне - спочатку коли чоловік приходив на підпитку, просто не впускала в квартиру, були і мольба і погрози, йшов на роботу спати. А потім і взагалі вигнала, зібрала його речі, ну як зібрала, покидала на пол і все згрібла в сумку. Просився, сказав, що зміниться, докаже, але... Я сказала, що даю йому шанс доказати, що він виправився, але тільки коли він піде. Ось так... Важко... Не знаю чи пробачити, бо ж старається... Не пьє вже давно, заговорив за квартиру, щоб свою купити ( в кредит чи ще якось, зараз дізнається). Букетики, увага вже все це є... Але ж насторожує, а чи не вернеться все те саме? Як себе поводити, щоб такого не було, і ці всі думки так " напрягають" , жуть...